Уявіть собі, що ви опинилися на причалі поруч з гарною вітрильною яхтою. Досвідчений шкіпер посміхається вам і запрошує на борт: “Ласкаво просимо! Зараз я проведу для вас екскурсію по яхті і познайомлю з основними частинами яхти та термінами з світу яхтингу.” Ця прогулянка стане захоплюючою подорожжю по судну — від носу до корми, зверху донизу. Шкіпер буде показувати вам кожну деталь, ділячись практичними порадами. Готові? Тоді крокуйте на палубу!
На причалі: перший погляд на яхту
Ми починаємо огляд на причалі, де яхта спокійно похитуються на хвилях, пришвартована міцними канатами. Шкіпер перш за все звертає вашу увагу на дві важливі точки човна: нос і корми. Нос – це передня частина яхти. Корми – відповідно, задня частина. Ці слова ви будете чути постійно. Наприклад, капітан може сказати: “Іди на нос” – значить, пройти в передню частину палуби, або “Закріпи канат на корми” – зробити щось у районі кормової частини. Простішо кажучи, нос – спереду, корми – ззаду.
Підійшовши ближче, ви помічаєте з боків яхти натягнуті металеві троси – це леєра, що служать своєрідними поручнями та огорожами по краях палуби. Шкіпер помічає ваш інтерес і додає: “Тримайтеся за леєра, коли йдете по палубі, так безпечніше.” На самому носі встановлений блискучий металевий півкол – релінг, носовий поручень, за який зручно триматися, дивлячись вперед.
Перед тим як піднятися на борт, шкіпер показує, як яхта пришвартовується до причала. Могутні мотузки – швартови – тягнуться від яхти до берега, фіксуючи її положення. По носу та по корми закріплені кінці швартов, щоб яхта не рухалася вперед-назад і в сторони. Ці кінці демпфують похитування на хвилях і утримують яхту на місці. “Запам’ятайте, – говорить шкіпер, – по носу означає десь перед човном, а по корми – позаду нього. Наприклад, буй по носу – прямо впереді по курсу, а інший судно по корми – позаду нас.”
Тепер, коли базові поняття орієнтації освоєні, настав час піднятися на борт. Обережно переступаючи через борт (не забувши триматися за леєра), ви опиняєтеся на палубі – верхній плоскій поверхні яхти. Шкіпер веде вас вперед уздовж яхти, до самого носу, і починає детальний розповідь.
Носова частина: якір та його господарство
Опинившись на носі яхти, тобто на бакі, ви одразу помічаєте величезний металевий гак, що виступає спереду човна. “Це якір,” – з повагою каже шкіпер. Якір – вірний друг кожного яхтсмена: важкий залізний “кітячий кіготь”, який хапається за ґрунт на дні і утримує судно на одному місці, коли потрібно зупинитися посеред бухти або залишитися на ночівлю далеко від причала. Шкіпер нахиляється і показує, як якір кріпиться на спеціальному пристрої – якорній римі або майданчику на носі, щоб під час плавання він щільно фіксувався і не бився об корпус.
Поруч з якорем ви бачите зубчастий барабан з мотором і ланцюгом, що йде в недра човна. “Це якорна лебідька,” – пояснює шкіпер. Якорна лебідька (іноді її називають шпіль) – механізм, що допомагає піднімати і опускати якір. Уявіть: якірний канат або ланцюг може бути довжиною в десятки метрів, а сам якір важить недречі. Раніше моряки вручну тягнули канати, а на сучасній яхті достатньо натиснути кнопку – і електрична лебідька почне намотувати ланцюг, піднімаючи якір зі дна. “Але завжди слідкуйте за руками, – попереджає шкіпер, – ланцюг рухається з силою, не можна, щоб пальці потрапили туди.”
Шкіпер відкриває люк на палубі прямо за якорною лебідькою. Усередині – купа масивного ланцюга та каната. “Це якорний ящик,” – показує він. Тут зберігається весь якорний запас (ланцюг, канат) коли якір піднятий. Ящик цей знаходиться глибоко у носі всередині корпусу. Якщо заглянете, побачите брудні зв’язки ланцюга – на якорі часом піднімається мул і пісок зі дна. Після стоянки на якорі шкіпер обов’язково поливає ланцюг з відра або шланга, змиваючи бруд, перш ніж прибирати його в цей відсік. Інакше в носовій каюті (яка прямо під нами) з’явиться “аромат” моря і ілини!
Поки ми на носі, шкіпер звертає вашу увагу на ще одну деталь: на палубі з боків розташовані невеликі Т-образні тумби – це кнехти (їх ще називають утки) для швартовки. Саме на них кріплять швартови, коли яхта стоїть на березі, або прив’язують кінець якорного каната при необхідності. Ви помічаєте також, що поверхня палуби шорстка, як наждачний папір – це протиковзке покриття, щоб ноги не ковзали, коли все залито водою.
Носова частина вивчена, і шкіпер пропонує пройти далі уздовж баку – так яхтсмени називають передню частину палуби від носу до мачти. Ви обережно рухаєтесь уздовж вузького проходу, тримаючись однією рукою за леєра, інша – за поручні на даху надбудови.
По палубі до середини яхти: люки, ілюмінатори та рубка
Просуваючись до середини яхти, ви помічаєте на палубі кілька плоских вікон, вставлених запідліцо з поверхнею. “Обережно, не наступайте саме прямо на ці люки,” – попереджає шкіпер. Люки – це відкриваючіся вікна на палубі, своєрідні кришки, які ведуть у приміщення всередині яхти. Вони забезпечують світло і вентиляцію кают. Зараз вони щільно закриті, але в спекотний день їх можна приоткрити, щоб провітрити житло. Майте на увазі: перед виходом у море або при дощовій погоді люки повинні бути заджерельні (щільно закриті і зафіксовані), інакше всередину може затопити вода. Шкіпер у жарт додає: “Хочете випробувати, що таке прісна вода в суміші з солоною? Залиште люк відкритим під час шторму!” Ви смієтеся і запам’ятовуєте – перевіряти люки перед відпливанням дуже важливо.
Ви піднімаєте голову і бачите, що з боків корпусу яхти розташовані маленькі круглі або овальні віконця. Шкіпер пояснює: “Це ілюмінатори – бортові вікна. Вони також дають світло всередину кают і дозволяють поглянути назовні, лежачи в ліжку. Деякі ілюмінатори можуть відкриватися, забезпечуючи приплив свіжого повітря в спеку. Але, як і люки, їх обов’язково закривають у відкритому морі, щоб всередину не влилася хвиля.” Ви киваєте, розуміючи, що яхта – це як дім на воді: в гарну погоду вікна-двері відкриваємо, в погану – герметично зачиняємо.
Під ногами палуба трохи піднімається гіркою – ви переступаєте на дах надбудови посередині яхти. Шкіпер гладе рукою її поверхню і каже: “Ось ця височенна частина з вікнами називається рубка. В суті, це верх каюти, невелика надбудова на палубі. Рубка дає простір у висоту всередині салону, щоб можна було стати на повний зріст, і через її ілюмінатори всередину потрапляє денне світло.” Ви заглядаєте в затемнені склопакети рубки і бачите всередині столик і дивани – там розташована головна каюта (салон) яхти. “Рубка часто оснащена такими поручнями або спеціальними накладками, щоб по ній можна було безпечно ходити,” – додає шкіпер, показуючи вам міцні ручки вздовж країв рубки, за які можна триматися при переході по палубі.
Мачта, вітрили та такелаж
Тепер ваш погляд привертає височенна в центрі яхти висока мачта, що тягнеться в небо. “Це серце вітрильної яхти – мачта,” – каже шкіпер, піднявши голову вгору. На мачті кріпляться основні вітрила. Від вершини мачти до носу тягнеться сталевий трос – штаг, він тримає мачту від прогину назад. А з боків йдуть ванти – бічні підтримуючі троси, що не дають мачті впасти на борт. У середній частині мачти ви бачите горизонтальні распорки – краспиці, вони відводять вантові троси в сторони, надаючи всій конструкції жорсткість.
До мачти у її основі кріпиться товстий горизонтальний брус – хік. “На хіку тримається нижня кромка основного вітрила,” – пояснює шкіпер. Він попереджає: “Ніколи не стійте на шляху у хіку, особливо при поворотах, інакше можна отримати серйозний удар по голові. Цей брус вільно рухається поперек човна, коли ми повертаємо під вітрилом.” Ви уявляєте собі, як хік розсічує повітря над кокпітом, і інстинктивно вирішуєте запам’ятати: під час маневру краще зігнутися нижче.
На мачті також видно скручені та закріплені мотузки. Шкіпер показує: “Ось та мотузка, що піднімає вітрило вгору – це фал. А ті, що керують положенням вітрила зліва і справа – називаються шкоти.” Ви запам’ятовуєте два важливі поняття: фали служать для підйому/спуску вітрил, а шкоти відтягують вітрила і змінюють їх кут до вітру. Зараз вітрила прибрані, скручені у мачти і на хіку, тому шкоти ослаблені і вільно смикаються, а фали закріплені на спеціальних стопорах. Але під час ходу під вітрилами команда буде натягувати ці снасті, щоб налаштувати вітрила по вітру.
Зверніть увагу, – каже шкіпер, – на металеві циліндри з ручками з обох боків кокпіту і на мачті. Це лебідьки. Вони бувають різних видів. Ті, що у нас під рукою в кокпіті, — це шкотівні лебідьки. Через них проходять шкоти вітрил. Коли потрібно підтягнути вітрило, ми намотуємо шкот на барабан лебідьки і крутимо спеціальною ручкою – так навіть крихітна людина зможе впоратися зі навантаженням, використовуючи механізм як підсилювач. Шкіпер ставить ручку в одну з лебідьок і пропонує вам спробувати покрутити. Ви крутите – барабан тріщить, шкот натягується, відчуваючи серйозну силу. “Уявіть, утримати руками цю мотузку, коли вітрило дмухає вітер, дуже важко, – каже шкіпер. – Лебідька нам полегшує життя.”
Крім шкотівних лебідьок, є й інші лебідьки – наприклад, на мачті знаходяться лебідьки для фалів, якими піднімають вітрила. Але принцип роботи у всіх схожий. Шкіпер показує, як закріпити мотузку в спеціальному стопорі поруч із лебідькою, щоб вона не вислизнула назад. Тепер вітрило (хоч воно зараз і прибране) було б надійно зафіксовано в потрібному положенні.
Кокпіт: центр управління яхтою
Ви продовжуєте шлях і опиняєтеся в надглибленні в кормовій половині палуби. Це кокпіт – відкрита майданчик, звідки відбувається управління яхтою. Тут під час плавання зазвичай розташовується екіпаж: хтось працює з вітрилами, хтось відпочиває, а рулевий тримає курс. Кокпіт оточений лавками, під якими, до речі, сховані місткі коробки для зберігання – рундуки. У ці рундуки зазвичай прибирають усілякі речі: від швартових кінців і запасних канатів до продуктів або обладнання для дайвінгу. Шкіпер стукає рукою по кришці рундука: “Тут у нас сховані спасальні жилети і інструменти, на всяк випадок.”
Посеред кокпіту височіє великий круглий штурвал зі сталі і дерева. “Це наш штурвал або руль,” – представляє його шкіпер. За допомогою штурвалу (або рулевої ручки-тиллера на більш маленьких яхтах) рулевий керує напрямком руху судна. Шкіпер кладе руки на обід штурвалу і повертає його вправо-вліво – ви відчуваєте, як далеко за кормою у воді реагує рульове перо. Коли яхта підеш під вітрилами або на моторі, той, хто стоїть за штурвалом, буде тримати курс, повертаючи колесо. Спробувавши і ви трохи повернути штурвал, ви посміхаєтеся – відразу виникає відчуття, ніби самі стали капітаном великого корабля.
Перед штурвалом, на переборці рубки або на спеціальній тумбі, розташовані прилади та навігаційні пристрої: компас, електронний картплоттер (екран з електронною картою), прилади, що показують швидкість, глибину, силу і напрямок вітру. Шкіпер пояснює призначення кожного: “Компас – щоб знати курс, картплоттер – як GPS-навігатор, тільки морський, ехолот покаже глибину під кормом, індикатор вітру – звідки і як дме вітер. Але про все це не переживайте, зараз головне – вивчити основні частини яхти.”
Кормова частина: купальна платформа та тузик
Ми майже дісталися до самої корми. Шкіпер вказує назад: “Погляньте на кормову частину нашої яхти.” Тут є кілька цікавих деталей. По-перше, у транца (найзадішої кромки корпусу) ви бачите невелику відкидну платформу прямо над водою. “Це купальна платформа,” – каже шкіпер. Вона служить для купання та зручності посадки в човен з води. Уявіть: гарячий день, яхта стоїть на якорі в мальовничій бухті, вода навколо прозора і маняща. Ви опускаєте цю платформу (якщо вона відкидна; на багатьох сучасних яхтах вона фіксована і завжди доступна) – і ось корми перетворюється на зручний “пляж”. З неї легко спуститися у воду поплавати, а потім піднятися назад, скориставшись маленькою сходинкою. “Улюблене місце відпочинку – сидіти на платформі, випустивши ноги у воду,” – підморгує шкіпер. Також з платформи зручно піднятися на борт після дайвінгу або спуститися у воду з маскою та ласти.
Поруч з платформою, а іноді прямо на ній, зазвичай кріпиться маленький моторний човен – особиста “шлюпка” яхти. Шкіпер хлопає долонею по надувним бортах невеликого човна, прив’язаного за кормою: “Це наш тузик, англійською кажуть dinghy (дингі).” Тузик – невеликий надувний човен з підвісним мотором. Навіщо він потрібен? Уявіть, що ви стоїте на якорі далеко від берега, наприклад, біля красивого необитаємого островка або просто в бухті без причала. На самій яхті до берега не дістатися – занадто мілко або немає місця. Тут на допомогу приходить тузик – ви сідаєте в нього і на невеликому моторчику швидко добираєтеся до берега. Це як “машина” для яхти. Також на тузикові можна перевозити провізію з берега, розвідати шлях на мілководді, а й просто покататися задля задоволення.
Шкіпер відзначає: “Важливо завжди міцно прив’язувати тузик до яхти, особливо на ніч. Інакше він може випливти – прокинемося, а машини нема!” Ви смієтеся, уявляючи, як утікаючий човен залишить яхтсменів без засобу дістатися до суші. Зазвичай тузик або буксується на канаті за кормою, або підвішений на спеціальних кранах (давах), або – якщо дозволяє місце – підіймається на палубу або платформу.
Оглянувши корми, ви помічаєте також раму з натягнутими тросами позаду кокпіту – кормовий релінг, він же задня частина леєрного огороження. На ньому часто кріпиться спасальний круг, кормовий фонар і прапкорідель зі знаком. Здається, дрібниці, але в екстреній ситуації спасальний круг, що висить під рукою на релінгу, може врятувати життя тому, хто впав за борт.
Наша прогулянка по палубі підійшла до кінця: від носу з якорем до корми з тузиком ви тепер знаєте кожну частину. Пора заглянути всередину яхти і подивитися, як вона влаштована зсередини.
Спускаємося всередину: каюти, камбуз та зручності
Повертаємося до кокпіту, де знаходиться вхід у внутрішні приміщення яхти. У звичайному домі – це двері, а на яхті все влаштовано особливим чином. Шкіпер показує на розсувну кришку в даху рубки і пару дерев’яних панелей, що закривають проєм: “Перед вами вхід у каюту, він закритий зверху розсувним брандерлюком, а спереду – знімними дошками, які називаються брандерщит.” Ви помічаєте, що брандерлюк – це по суті люк-кришка, яка зсувається назад, відкриваючи проєм. А брандерщит – одна або дві панелі, вставлені у вертикальний проєм, щоб закрити “двері”. В поході, особливо якщо хвилі підмикають палубу, ці панелі і кришка захищають каюту від затоплення водою. Шкіпер знімає панелі брандерщита (для цього достатньо підійняти їх з пазу) і відводить кришку люка назад. Тепер прохід вільний: перед вами сход вниз по маленькій сходівці – тропа – у внутрішнє простір яхти.
Спускаючись по тропі всередину, ви потрапляєте в затишне приміщення, яке часто називають салоном або кают-компанією. Це головна загальна каюта, де екіпаж збирається поїсти, відпочити та поспілкуватися. Вдовж бортів розташовані м’які лавки-коєчки, по центру – розкладний стіл. Повсюду відчувається морська атмосфера: кути меблів округлені, щоб ніхто не вдарився під час коливань, на полицях – спеціальні бортики, що утримують книги та прилади.
Відразу біля сходи праворуч ви бачите невелике приміщення з мийкою та плитою. “Загляньте, це камбуз, іншими словами – кухня яхти,” – каже шкіпер. Камбуз зазвичай компактний, але дуже функціональний. Тут є мийка з помпою для забору прісної води з баків, шафи для посуду, і головне – газова плита на курсах яхтингу. Ви здивовано переспитуєте, що означає “на курсі яхтингу”? Шкіпер охоче демонструє: плита закріплена не міцно на столешниці, а встановлена на шарнірах, так що може хитатися і при цьому залишатися завжди в горизонтальному положенні. Якщо хвилі похитують яхту і вона нахиляється на бік, гімбальна плита автоматично нахиляється у протилежну сторону, щоб чайник і сковорідки не вислизнули. “Так суп не виливається з каструлі, навіть коли яхта досить штормить,” – посміхається шкіпер. Він показує фіксатор: “Ось цим фіксуємо плиту, коли не потрібно, щоб вона хиталася – наприклад, у марині або коли готуємо щось на спокійній воді.”
На камбузі обов’язково є система безпечного використання газу: вентиль перекриття та датчики витоку. Шкіпер вказує на помаранчевий балон: “Газ зберігається ось тут, у спеціальному рундуку з вентиляцією назовні, так безпечніше.” Ви помічаєте, що на яхті дуже продумані питання безпеки та економії простору: кожна річ на своєму місці і часто виконує кілька завдань.
Навпроти камбузу зазвичай розташовується невеликий стіл з приладами та картами – штурманський стіл. Тут зберігається навігаційне обладнання, морські карти, радіостанція та інші потрібні в дорозі дрібниці. Хоча в наш час планшетів і електронних карт багато, багато штурманських столів пустують, традиція зберігається: папери та прилади завжди під рукою.
Шкіпер пропонує пройти вперед, через невелику дверцята. Ви потрапляєте в затишну кімнатку – носову каюту. Тут дві спальні полиці розходяться клином до носу. “Це носову каюту,” – каже він. У тривалих подорожах тут можуть спати члени екіпажу або гості. Є освітлення через люк у стелі (пам’ятаєте люк на бакі, який ми бачили зовні?), по бортам – маленькі ілюмінатори. Місць небагато, але достатньо, щоб влаштуватися на ночівлю.
Повертаєтеся назад через салон до тропи. По лівому борту, поруч зі спуском, виявляється ще одна дверцята – заглядаємо туди. Там знаходиться туалет та умивальник – на морській мові галюн. Приміщення маленьке, але все необхідне на місці: унітаз (який ручною помпою змиває вміст у море), мийка, дзеркало, шафа з дрібницями. Шкіпер попереджає: “Правило номер один – ніколи не кидати нічого зайвого в галюн, інакше засмічиться помпа, і привіт, ремонт!” Ви розумієте, що навіть у такій романтичній справі, як яхтинг, є прозаїчні нюанси.
Отже, ми оглянули внутрішнє простір. Через рубку над нами – ті самі вікна, що ви бачили зовні – тепер ллється сонячне світло, роблячи салон світлим. Люки приоткриті, доноситься свіжий бриз. Дуже затишно та незвично: навколо вода, а всередині – як крихітна квартира зі всім необхідним для життя далеко від берега.
Орієнтація та команда: важливі терміни управління яхтою
Екскурсія підходить до кінця, і наостанок шкіпер вирішує познайомити вас з ще кількома виразами, які часто використовуються на яхті при управлінні та спілкуванні в команді. Ви піднімаєтеся знову в кокпіт, і шкіпер, обводячи рукою горизонт, каже:
- “По носу” – означає прямо впереді по курсу яхти, в напрямку носу. Якщо хтось крикне: “Дельфін по носі!” – скоріше дивіться вперед, перед яхтою.
- “По кормі” – значить прямо позаду яхти, в напрямку корми. Наприклад, “хвиля по кормі” означає, що хвиля доганяє нас ззаду.
- “На траверзі” – означає збоку від яхти, приблизно під прямим кутом до її курсу, на рівні середини корпусу. Можна уточнювати сторону: “на траверзі лівого борту” – тобто прямо зліва від нас, а “по правому траверзі” – справа. Якщо шкіпер скаже: “Бакен на траверзі”, шукайте буй збоку від човна, перпендикулярно курсу.
Ці терміни допомагають екіпажу швидко орієнтуватися і розуміти один одного. Замість того щоб показувати пальцем і кричати “вон там!”, моряки використовують вказівки щодо носу та корми. Так будь-який член екіпажу відразу зрозуміє, про який напрямок йде мова. На яхті немає понять “вперед-назад-вліво-вправо” щодо людини – все прив’язано до корпусу судна: нос, корми, правий і лівий борт.
До речі, ви, напевно, помітили, що на яхті праві та ліві сторони також називають по-особливому: правий борт і лівий борт. Якщо стояти лицем по ходу руху (дивитися в бік носу), то справа від вас буде правий борт, а зліва – лівий борт. Ці позначення не залежать від того, куди повернута людина – правий і лівий борт судна незмінні. Тому краще відразу звикати мислити в цих термінах, щоб не заплутатися. Капітан не скаже “поверни направо” – він скаже, наприклад, “тримай трохи правіше, до правого борту.”
Наприкінці шкіпер розповідає, як розподіляються ролі на яхті. Головний тут – капітан (він же шкіпер), тобто сам розповідач. Він відповідає за судно і приймає рішення. Інші на яхті – екіпаж. Кожен член екіпажу виконує свою задачу: хтось керує вітрилами, вибираючи і тягу шкоти, хтось стоїть за штурвалом (його називають рулевим в цей момент), хтось працює з якорем на носі, а хтось подає снасті або страхує товариша при маневрах. “Навіть якщо ви новачок, робота знайдеться, – посміхається шкіпер. – Наприклад, допомагати тягнути шкоти на лебідьці або тримати вітрило при повороті, щоб стаксель перекладався без зацепок.” Поетапно, беручи участь у команді, ви вивчите все на практиці.
Шкіпер хлопає вас по плечу: “Ну що, вітаю! Ви тепер знаєте стільки всього про наш невеликий корабель. Нос, корми, шкоти, лебідьки, камбуз… Чи не перегрів я ваш мозок?” Ви смієтеся у відповідь. Виправилось дійсно багато нової інформації, але завдяки прогулянці по яхті все побачене з’єдналося в цілісну картину.
Висновок: перші кроки в яхтингу
Ось і підійшла до кінця наша екскурсія. Ще вранці всі ці загадкові слова – брандерщит, камбуз, траверз – були для вас чужою мовою. А зараз, стоячи на палубі, ви вже орієнтуєтеся, де що знаходиться, і навіть можете підтримати розмову з досвідченим моряком, не відчуваючи себе загубленим. Звісно, попереду ще багато відкриттів: залишиться дізнатися, як піднімати вітрила, ловити вітер, йти різними курсами – але це вже наступний етап.
Шкіпер прощається з вами міцним рукостисканням і запрошує вийти в море у найближчі вихідні: “Практика – найкращий учитель. Тепер, коли ви знаєте основи термінології, вам буде простіше розуміти команди і відчувати себе частиною екіпажу.” Зверніться до блогу Navi.training для більше порад та статей про яхтинг.
Ви сходите на берег з відчуттям, що побували в іншому світі. Світі, де нос і корми важливіші за звичні “переда” і “заді”, де вікна називаються ілюмінаторами, кухня – камбузом, а маленька човенка – гордо іменується тузиком. І цей світ манить вас назад, на палубу, назустріч вітру і новим відкриттям. Що ж, повний вперед – точніше, повний хід – назустріч новим знанням і що таке яхтинг і яхтенним історіям!