Нижня шкаторина

Нижня шкаторина — це нижня кромка вітрила, що з'єднує галсовий кут (передній нижній) і шкотовий кут (задній нижній). Згідно з Wikipedia, компоненти вітрила включають елементи, що визначають його форму та функцію, і нижня шкаторина відіграє ключову роль у формуванні аеродинамічного профілю. На гроті вона зазвичай кріпиться до гіка за допомогою лікпазу або повзунів, але існують і «вільні» нижні шкаторини (loose-footed), де вітрило фіксується лише в кутах. На стакселі нижня шкаторина завжди вільна і натягується через шкотовий кут. Довжина нижньої шкаторини вказується в специфікаціях вітрила і вимірюється в метрах або футах; не плутайте з одиницею вимірювання «фут» (foot). Для грота цей розмір часто позначається як «E» в розміреннях рангоуту. Точна довжина вимірюється по прямій між центрами галсового та шкотового кутів.

Натяг нижньої шкаторини регулюється відтяжкою (out haul), яка розтягує вітрило вздовж гіка. Збільшення натягу робить вітрило більш пласким, зменшуючи його «пузо» та знижуючи потужність, що корисно при сильному вітрі. Ослаблення, навпаки, додає глибини профілю, збільшуючи тягу в слабкий вітер. Наприклад, при свіжому вітрі рекомендується сильно натягнути нижню шкаторину, щоб зменшити крен і зберегти контроль. У слабкий вітер, навпаки, послаблюють відтяжку для створення більш глибокого профілю та збільшення тяги. Правильне налаштування безпосередньо впливає на швидкість і керованість яхти. При виконанні маневрів, таких як оверштаг та фордевінд, коректний натяг нижньої шкаторини допомагає зберігати контроль. Для роботи з відтяжкою часто використовуються лебідки та блоки, основи поводження з якими описані в статті Робота з мотузками на яхті: лебідки та блоки для початківців. Більш широко тема налаштування вітрил розкрита в розділі Налаштування та управління вітрилами. Регулярна перевірка натягу нижньої шкаторини — частина стандартної передвихідної перевірки вітрил.