Рифлення вітрил

Рифлення вітрил — це одна з найважливіших процедур у морі, яка полягає у свідомому зменшенні ефективної площі вітрила під час зростання сили вітру. Головна мета маневру — зменшити крен судна, знизити навантаження на рангоут та стоячий такелаж, а також зберегти контроль над штурвалом. Поняття «риф» у контексті вітрильного озброєння не слід плутати з підводними скелястими рифами; тут це частина тканини вітрила, що підв'язується або скручується.

Зазвичай рифлення починають при швидкості вітру від 15 до 20 вузлів (4–5 балів за шкалою Бофорта). Для грота застосовують системи платового рифлення (зменшення площі за допомогою риф-шкентелів на гіку) або закрутку вітрила всередину щогли чи гіка. Для передніх вітрил (стакселя або генуї) використовують систему закрутки навколо штага.

Під час виконання процедури критично важливою є робота з мотузками на яхті, адже потрібно точно узгодити травлення фала та добирання риф-шкентеля на лебідках. Грамотне рифлення покращує ходові якості судна, роблячи основні вітрильні маневри більш безпечними та передбачуваними. Відновлення повної площі вітрил називається відданням рифів. Відповідно до Wikipedia, рифлення передбачає складання або скручування кромки вітрила та її фіксацію на рангоуті.