Яхтова лебідка

Згідно з Wikipedia, лебідка є механічним пристроєм, призначеним для регулювання натягу каната або троса. На сучасних вітрильних яхтах шкотові та фалові лебідки працюють за принципом шпиля: трос не накопичується на барабані, а проходить через нього завдяки силі тертя й вільно сходить на палубу.

Яхтові лебідки класифікують за передавальним відношенням редуктора (наприклад, 40:1 або 46:2), що визначає механічний виграш у силі під час обертання рукоятки. Двошвидкісні моделі змінюють передавальне число залежно від напрямку руху рукоятки: за годинниковою стрілкою здійснюється швидка вибірка, а проти — максимальне зусилля. На круїзних яхтах зазвичай встановлюють самостопорні лебідки (self-tailing) з верхньою стриперною лапою та підпружиненими губками для канатів діаметром від 8 до 14 мм.

Під час палубних робіт канат закладають на барабан чітко за годинниковою стрілкою, зазвичай у 3–4 шлаги. Недостатня кількість витків спричиняє проковзування снасті, а надмірна — призводить до небезпечних перехрещень (перехватів) троса. Детальні правила палубних робіт описано в матеріалі про роботу з мотузками на яхті, лебідками та блоками. Слід відрізняти вітрильні лебідки від барабанних промислових лебідок та якорних брашпилів, які фізично намотують і зберігають трос усередині барабана.